Володимир Фесенко: Вікно можливостей лише прочинене, РФ не готова до компромісів по Донбасу, а переговори після зустрічі в США стали ще жорсткішими

Активізація міжнародних контактів навколо можливого припинення вогню та пошуку формули мирної угоди між Україною і Росією супроводжується зростанням дипломатичної напруги та суттєвим ускладненням переговорної динаміки. Попри готовність Києва демонструвати гнучкість і розглядати компромісні варіанти Кремль залишається непоступливим і не демонструє реальної готовності йти на змістовні домовленості.

Особливо показовими виявилися наслідки розмови між президентом РФ Володимиром Путіним та президентом США Дональдом Трампом: замість пом’якшення позиції Москва перейшла до висунення жорсткіших вимог, зокрема публічних сигналів щодо необхідності виведення українських військ із Донбасу як умови для припинення бойових дій. На цьому тлі перспективи мирного компромісу у найближчі місяці виглядають дедалі менш імовірними, а так зване "вікно можливостей" для переговорів — лише частково прочиненим.

Водночас окремі елементи переговорного процесу — зокрема питання гарантій безпеки з боку США — продовжують обговорюватися, однак їхня подальша реалізація напряму залежить від досягнення політичних домовленостей щодо майбутньої мирної угоди. Саме навколо територіального блоку — статусу окупованих територій, Донбасу та контролю над Запорізькою АЕС — сьогодні формується головний переговорний глухий кут, у якому Кремль не демонструє готовності до компромісу.

Про ці тенденції, позицію Росії в нинішньому переговорному процесі, роль Сполучених Штатів і вплив Дональда Трампа на динаміку контактів між сторонами "ОстроВу" розповів український політолог та директор Центру політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко.

— На сьогоднішній день які підсумки можна зробити з візиту Володимира Зеленського до Сполучених Штатів?

— Підсумки поки що дуже обмежені, і загальна оцінка є доволі стриманою. Ми вкотре продемонстрували американській стороні свою конструктивність, готовність домовлятися і шукати компроміси. Але, на жаль, стало очевидно, що російська сторона зараз до жодних реальних компромісів не готова.

В принципі, Володимир Зеленський, судячи з деяких оцінок і коментарів, очікував такого результату. Але все ж таки він після розмови з Трампом зберігає певну надію, що американці якось будуть просувати ідею припинення вогню, а також варіант із компромісом щодо референдуму.

Подивимось, як воно буде далі. Але на сьогодні, на превеликий жаль, готовності Росії до компромісів — саме до компромісів по Донбасу і щодо потенційної мирної угоди — ми не бачимо. І це головна проблема. Є певний прогрес у переговорах про гарантії безпеки з боку США, але вони в будь-якому випадку будуть прив’язані до мирної угоди. А з цією мирною угодою ситуація поки що не виглядає оптимістичною.

— На Вашу думку, навіщо тоді Дональд Трамп запросив Зеленського, якщо позиція Путіна була відома, як і позиція Зеленського?

— Це питання до американської сторони — навіщо і з якими мотивами. Можливо, Трамп вважав, що вдасться дотиснути або росіян, або українців, у першу чергу — українську сторону, самого Зеленського, до якогось компромісного варіанту.

Українська сторона була готова. Варіант з референдумом по статусу Донбасу — це, по суті, американська ідея. Принаймні, саме так Зеленський представив це українським журналістам, коли розповідав про мирний план з 20 пунктів. Ми готові — але за певних умов. Це припинення вогню на 60 днів до референдуму і також відведення сил з обох боків. Це предмет домовленості. Росія не хоче про це домовлятися.

— Які головні негативні наслідки цих переговорів у Флориді ви бачите?

— Головний негатив полягає в тому, що Трамп не просто вірить Путіну в його бажанні припинити війну — він щиро вірить, як він сказав, у " щедрість" Путіна та щодо успіху України після завершення війни.

Що саме він мав на увазі — важко зрозуміти. Якщо чесно, це сприймається огидно. Можна трактувати це як сарказм, але швидше за виразом обличчя Зеленського було видно, що він саме так і сприйняв подібну заяву. Я думаю, що багато українців сприйняли слова Трампа про Путіна та його "щедрість" з огидою.

Яка "щедрість" Путіна — ми чудово бачимо. Я думаю, що останнім часом багато киян, на жаль, це буквально відчули — відсутність опалення, електрики і так далі.

Тому, чесно скажу, у мене оптимізму стало менше — не стільки щодо швидкого завершення війни, скільки щодо ефективного виходу на якийсь мирний компроміс у найближчі місяці.

— Дехто говорить, що зараз було відчинено "вікно можливостей" для перемовин. Чи воно не зачиняється?

— Воно залишається, але, скажімо так, менш відкрите, ніж це здавалося ще певний час тому. Воно ще є, переговори продовжуються, але це вікно лише трохи прочинене. Чи спрацює воно найближчим часом — ми побачимо у січні–лютому.

На сьогодні, на жаль, шансів не дуже багато на те, що вже в найближчі два–три місяці з’явиться якась мирна угода.

— Сьогодні Пєсков заявив, що Україна має вивести війська з Донбасу для припинення бойових дій. Наскільки це важливий сигнал?

— Це не перша така заява, але в контексті нинішніх переговорів — це чіткий сигнал. Вчора про це сказав Ушаков після розмови Путіна з Трампом. Сьогодні Пєсков це підтвердив.

Я вам скажу: це чергова величезна помилка Трампа. Коли Трамп демонструє свою "конструктивність" Путіну, коли він починає вірити йому, Росія одразу починає висувати ультиматуми і демонструвати жорсткішу позицію в переговорах. Ось у чому головна проблема. Ситуація не просто не стала кращою — вона стала гіршою, особливо після розмови Путіна з Трампом.

— Чи можна сказати, що головним каменем спотикання стало саме територіальне питання Донбасу?

— Не лише це. У широкому сенсі — територіальне питання загалом. Зверніть увагу: в мирному плані США і України немає жодної згадки про статус українських територій, анексованих Росією. Жодної згадки. А чому? Тому що це глухий кут. Компроміс там неможливий навіть теоретично.

По Донбасу він також був радше теоретичним. І зараз ми бачимо, що Росія не готова до компромісу навіть по Донбасу.

Територіальним по суті є і питання Запорізької АЕС — під чиїм контролем вона має бути? І по всіх цих питаннях, на превеликий жаль, я не бачу реального компромісу.

Теоретично він можливий по Запоріжжю, але ми не бачимо готовності Росії до компромісу. І, що показово, ми не просунулися в пошуку компромісу по цих двох питаннях навіть з американцями.

Тому територіальне питання було, є і буде не просто найскладнішим — у цьому питанні компроміс між Україною і Росією навряд чи можливий. З боку США він теоретично можливий, а от з боку Росії — ні. 

— Коли, на Вашу думку, Путін може бути готовим до реальних переговорів хоча б щодо припинення вогню?

— По-перше — якщо вдасться стабілізувати ситуацію на фронті. Якщо фронт залишатиметься в такому стані, як сьогодні, жодних серйозних поступок з боку Росії не буде. Від нас вимагатимуть односторонніх поступок. Тому визначальний чинник — ситуація на фронті.

Другий чинник — жорсткіша позиція США. Якщо Трамп перестане вірити Путіну і вимагатиме переговорів лише про припинення вогню, тоді рано чи пізно Росія на це погодиться.

Третій чинник — погіршення економічної ситуації в Росії: падіння цін на нафту, соціально-економічні проблеми.

Ще один чинник — постачання далекобійної американської зброї для України.

— Як, на Вашу думку, може діяти Трамп? Чи можлива зміна його політики?

— Проста відповідь: на нашому боці він грати не буде. Це перше, що треба розуміти. Але він може діяти по-різному. Ніхто не знає, якою буде позиція Трампа завтра чи післязавтра.

Протягом десяти місяців переговорного процесу, з середини лютого до кінця року, його позиція щодо умов завершення війни змінювалася сім разів. Цілком можливо, що вона зміниться і в січні — я цього не виключаю.

На столі в американської адміністрації є пропозиції щодо санкцій проти Росії, зокрема в енергетичному секторі. Але зараз, на жаль, я не бачу готовності Трампа тиснути на Росію. Зміни можливі — але коли і як, ніхто не знає.

— Чи можуть американські вибори допомогти Україні?

— Українське питання не буде головним на цих виборах. Як, власне, і ніколи не було.

— Чи може наступного року посилитися фактор Китаю?

— Я не бачу прямого інтересу Китаю впливати на ситуацію у російсько-українській війні. Навіть нинішня активність — поїздка Макрона до Китаю, візити українських представників — не є передумовою змін.

Макрон за останні два роки вже двічі їздив до Китаю — і це жодним чином не вплинуло на позицію Пекіна. Він там вирішує свої питання. Так, він піднімає тему війни, але це не ключове.

— Яким, на Вашу думку, буде наступний рік у політичному та військовому плані?

— Рік буде складним. Це буде рік, коли ймовірність мирної угоди щодо завершення російсько-української війни буде вищою, ніж у 2025 році.

Ті переговори, які зараз ідуть і які продовжаться у 2026 році, потенційно можуть вийти на мирну угоду або навесні, або наприкінці року. Шанс на це буде.

Інша річ — якщо Путін відчуватиме здатність продовжувати війну або що ми можемо програти, він її продовжить — не лише у 2026 році, а й надалі.

— Чи можна сказати, що наступний рік точно буде роком виборів в Україні?

— Ні. Можливо — але не обов’язково. Стовідсоткових гарантій я б не давав.